Библиотечные уроки

«Елементи книги»

5 клас

Тема: Елементи книги

Мета: Ознайомити учнів з основними елементами книги, видами і способами оправи книги, з назвами структурних частин книжки.

Обладнання: плакати з прислів’ями про книгу, виставка книг, таблички з

назвами структурних частин книжки .

Хід уроку.

І. Оголошення теми та мети уроку.

ІІ. Вивчення нового матеріалу.

 Розповідь бібліотекаря.

         Кожна книга, що потрапляє до ваших рук має свій “верхній одяг”. Сьогодні на уроці ми познайомимося з основними елементами книги, що і складають книжковий “одяг”. Отже давайте візьмемо книгу і уважно її розглянемо.(Використовуються різні книги) Це може бути паперова обложка або картонна палітурка на яку часто одягають суперобложку. Іноді робиться цупка паперова обложка без назви і прізвища автора, а всі дані про книжку друкуються на суперобложці.

         Як правило, книги великого об’єму мають тверду картонну палітурку, обклеєну із зовні папером або тканиною. Якщо подивитися на книгу з низу, то можна побачити із під спинки барвисту чи одноколірну стрічку - каптал.

Він використовується для того, щоб прикрасити книгу і приховати загин тканини спинки та тонку картонну смужку – відстав, яка використовується для того, щоб спинка була твердою. Каптал наклеюється зі сторони верхнього і нижнього обрізів книги.

         В книгах, виданих на хорошому папері і в красивій палітурці, іноді є стрічка-закладка, яка називається лясе.

         Оглянувши книжку із зовні, перейдемо до її внутрішньої частини. Відкривши палітурку, ми побачимо подвійний лист паперу, ліва сторона якого приклеєна до внутрішньої сторони палітурки, а права – вузенькою смужкою до першої сторінки книги. Такий же лист є і в кінці книги, але ліва сторона приклеєна до останньої сторінки книги, а права – до палітурки. Цей подвійний лист називається форзац. Він служить для з’єднання палітурки з книжковим блоком. Деякі форзаци роблять з малюнками, тема яких відповідає змісту книги. Фронтиспіс – це малюнок, розташований поруч з титулом, на лівій сторінці. Він відображає характер усієї книги або є ілюстрацією до найважливішого епізоду. Це може бути також і портрет автора або головного героя твору.

         Декілька раз слово палітурка згадувалося як єдине ціле, але палітурка складається із окремих частин. На малюнку ви бачите її в розгорнутому вигляді. Дві картонні сторонки палітурної кришки з’єднує спинка .

Робиться спинка із спеціальної палітурної тканини.

         Формат картонних сторонок береться дещо більший, ніж формат книжкового блоку. Це робиться для того, щоб виступи сторонок - канти - захищали книгу від механічних пошкоджень.

         Всі книги складаються із листків, складених в зошити. Такі зошити у кількості 4-6 штук складають книжковий блок.

         Є два швейні способи закріплювати книги і брошури. Це прошив в тачку і в накидку.

         Кожний зошит книги має свій порядковий номер, позначений дрібним шрифтом в лівому нижньому куті першого листка. Ця нумерація називається сигнатура, наявність якої допомагає правильно підібрати зошити при оправі.

         Перша сторінка книги називається титульний лист і містить основні дані про книгу: прізвище та ініціали автора, назву книги, назву видавництва, рік видання.

         Остання сторінка, або зворот титульного листа містить всі вихідні дані повністю.

VІ. Підсумок уроку.

Отже, сьогодні ви познайомилися з основними елементами книги. Знаючи як побудована книга ви легко зможете її відремонтувати. А як саме це зробити ми з вами поговоримо на наступному уроці.

Тести до уроку «Елементи книги», 5 клас

І варіант

І рівень

1. На звіть елементи книги:

а)     форзац;

б)    абзац;

в)     суперобкладинка;

г)     титульна сторінка;

д)    анотація;

е)     післямова;

ж)   закладка;

з)     зміст;

и)    обгортка;

к)     оправа;

л)    фронтиспис;

м)   шмуцтитул.

2.   Що таке фронтиспис?

а)     ілюстрація про найголовніше, що є в книзі;

б)    коротка розповідь про книгу.

3.   Визначте професії людей, які працюють над створенням книги:

а)     письменники;

б)    художники;

в)     редактори;

г)     складачі;

д)    бібліотекарі;

е)     друкарі.

II рівень

1.   Де можна знайти відомості про автора книги?

а)     анотація, передмова;

б)    фронтиспис.

2. Що таке суперобкладинка?

ІІІ рівень

1.     Елемент книги зміст. Що він дає?

II варіант

І рівень

1.   Що таке суперобкладинка?

а)     паперова обкладинка з малюнком і заголовком;

б)    передмова;

в)     титульна сторінка.

2. Основна частина книги, на якій надруковано текст:

а)     обгортка;

б)    сторінки;

в)     передмова.

3. Що таке папірус?

а)     рослина;

б)    дерево;.

в)     кущ.

II рівень

1. Що таке шмуцтитул?

2. Що таке анотація?

а)     коротка розповідь про книгу;

б)    розділ книги;

в)     передмова.

III рівень

1. У древніх книгах «колфон» означав:

а)     анотація;

б)    післямова;

в)     передмова.

Відповіді

I варіант

I рівень

1. Оправа, суперобкладинка, форзац, фронтиспис, шмуцтитул, анотація, післямова, зміст.

2.а) ілюстрація про найголовніше, що є в книзі.

3.Письменники, художники, редактори, складачі, друкарі.

II рівень

1.   Анотація, передмова.

2.   У сучасних книгах іноді поверх твердої оправи одягається ще одна паперова обкладинка з малюнком і написаним прізвищем автора та назвою книги.

III рівень

1.     Елемент книги — зміст допомагає у виборі незнайомої книги, якщо в ній немає передмови, післямови, анотації. Зміст дає перелік розділів твору.

II варіант

I рівень

1.  а) паперова обкладинка з малюнком і заголовком.

2.б) сторінки.

3.а) рослина.

II рівень

1.   Якщо книга складається з кількох розділів, то перед кожним може бути титул, тоді він називається шмуцтитулом.

2.   а) коротка розповідь про книгу.

III рівень

1. б) післямова

«А ми тую козацькую славу збережемо!»

                                                    

Мета: ознайомити дітей з періодом козаччини; виховувати у дітей шанобливе ставлення до власної історії і спонукати до наслідування кращих козацьких рис  гетьманів та кошових отаманів(відваги, мужності, безмежного патріотизму, добродушності, безкорисності, товариськості).

Обладнання. Літературна виставка «Степ та воля – козацька доля», уривок із кінофільму «Тарас Бульба».                                               

Учитель:

 Сьогодні великої ваги набуває відродження українського козацтва, бо це і відродження України. Указом Президента України 14 жовтня оголошено Днем українського козацтва. Таким чином, Покрова святкуватиметься в нас не тільки як народнорелігійне, а й національне свято. На Запоріжжі була церква святої Покрови, і запорозькі козаки вважали святу Покрову своєю покровителькою.

Учитель :Як відомо людина нерозривно пов’язана з минулим свого народу, його історією, і сьогодні ми перегорнемо одну із сторінок нашого славного минулого.

З кожним днем зростає інтерес багатьох людей до нашої історії. Знання свого родоводу, історичних та культурних надбань предків необхідні не лише для піднесення національної гідності, а й для використання кращих традицій у сучасному нашому житті. Ми можемо пишатися тим, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а вміло захищала себе від ворогів. Був час, коли всю нашу землю загарбали й поділили між собою сусідні держави. Нестерпно було жити українському народу в неволі. І почав він утікати в пониззя Дніпра, за пороги, де були дикі степи. Втікачі називали себе козаками, тобто вільними людьми. На островах, що лежали посеред бистрої Дніпрової води, вони заснували Запорозьку Січ.

1 учень

Що говорить вам козак,

це крилате горде слово.

Чом завжди буває так,

що світлішає від нього?

2 учень

Козаки - це вільні люди.

Козаки безстрашні всюди.

Козаки - борці за волю,

За народну щастя й долю. 

3 учень

Козак – це людина чесна і смілива

Найдорожче йому – Батьківщина!

4 учень

Козак – слабому захисник.

Цінити побратимство звик!

5 учень

Козак – усім народам друг.

Міцний, лицарський в нього дух!

Козак – це той, хто за освіту,

Хто любить пісню і молитву!

Учитель: . З давніх давен усьому людству відоме зображення "дерева життя" – гілочки, на якій ростуть три листочки. Перший листочок – символ минулого часу, другий – сучасного, а третій – майбутнього, що наводить на думку, про те, що все навколишнє–це наслідки минулиїх подій.                

     Запорізька Січ…Мабуть, немає жодної людини на нашій багатостраждальній Україні, яка б не знала про славну Січ, про січове козацтво, їхнє лицарство.

   До вашої уваги пропоную цікаву вікторину.

Вікторина

“Чи знаєш ти добу козацтва?”

1. На якому острові зародилась перша Січ?

(на Хортиці)

2. Яке прізвисько дали січовики Григорію Потьомкіну?

(Грицько Нечеса)

3. Козаки називали Січ матір’ю, а Великий Луг...

(батьком)

4. Як називається трагічний період в історії України в третій чверті 17 століття?

(Руїна)

5. Як називалась січова церква?

(Покрови Богородиці)

6. Чиї образи вишивались на прапорах Січі?

(Спасителя й архістратига Михаїла)

7. До якого лицарського ордену належали козаки Війська Низового Запорозького?

(мальтійського)

8. Яку річ цінували на Січі нарівні з гострою шаблею і добрим конем?

(бандуру)

9. На чиї кошти велось навчання в січових школах?

(Війська Запорозького)

10. Юний січовик-зброєносець у козацької старшини в Україні в XVI-XVIII століттях називався:

(джура) 

11. З якою твариною або птахом козаки відправлялись у морські походи?

(півнем)

12. Як називалась бортова гармата на козацькій чайці?

(фальконета)

 13. Яку зброю козаки називали “ясною”?    (шаблю)

14. Як називались у козаків розвідники?       (пластуни)

 15. Голова козацького уряду. (Гетьман.)
      

Учитель: Наші предки надихають нас завершити розпочату ними справу по відродженню національної держави. Тому згадаємо імена тих, хто не жалів своєї сили, досвіду і навіть життя для визволення Укаїни.           
Презентація «Гетьмани України»

       Учень:  Першим кошовим Запорізької Січі був Дмитро Вишневецький – Байда. Він походив із роду давніх українських князів з Волині з м. Вишнівці. У 1550 р. укріплену Січ на острові Хортиці серед Дніпра.
                                                Славне військо запорізьке
                        Ти, наш лицарю зібрав
                        На острові, на Хортиці
                        Січ преславну збудував
                                       
                                       Даром славне товариство
                                       Облягав татарський хан,
                                       Лютий мусив завертати –
                                       Не страшний нам бусурман !
                        Перший ти вказав козацтву,
                        Як топтать до слави шлях:
                        Йти за море, ріки, гори,
                        Не сидіти на спинах...
 
                                       Та Молдавію звільнити,
                                       Байдо, не щастить тобі,
                                       Нищить вчасно підла зрада
                                       Славні наміри твої
 
                        І сконав ти в Царгороді
                        Під руками ворогів,
                        Але віри, ні народу
                        Відректися не хотів
                                       То за це тебе, наш князю,
                                       Ввесь народ славить в піснях: 
                                       Хто за рідний нарід гине,
                                       Той живе й по сто віках !
Учень2.                        

                        Гетьман Сагайдачний –
                        Слава Батьківщини,
                        Кожен в братстві вдячний
                        Лицарю Вкраїни!  
           Петро Сагайдачний закінчив Остроградську академію, знав декілька мов. Служив у Київського магната. Згодом подався на Запоріжжя і там виявив себе як  дуже здібний ватажок.
           Козаки вибрали його гетьманом.

                        Гей, широко залунала
                        Запорізька честь і слава –
                        Сагайдачному дісталась
                        Та гетьманськая булава !
                        Бо такого ще не було
                        В товаристві отамана,
                        Ще ніхто не бив так славно
                        Яничара й бусурмана.  

           В 1606 р. здійснив похід на Кафу. Сагайдачний взяв це місто, спалив турецькі кораблі і визволив багато невільників. Його слава залунала по всій Україні. Бажаячі визволити Україну з-під влади Польщі, згоджується повести козаків під Хотин, де одержує одну перемогу за іншою. Тут був тяжко поранений і помер.

                        Про гетьмана слава лине –
                        Чорне море він скорив,
                        Для козацтва України
                        Все, що міг, те і зробив

                                       Як шлязта скрізь запанувала –
                                       Невільницею Україна стала,
                                       Горя зазнала, слізьми обливались,
                                       На вольную воленьку сподівались !

Учень3.   Хто не знає Богдана  Хмельницького. Син українського шляхтича. Закінчив Київську братську польську єзуїтську школи. Побував у турецькій неволі. Врятувавшись пішов на Запорізьку Січ. Зажив новим серед козаків. Його обрали гетьманом і він, заручившись підтримкою кримського хана, почав готуватись до війни з Польщею. В нелегкій боротьбі зумів звільнити Україну з-під влади Польщі.

                        Нашу землю ти прославив
                        Перемогами гучними...
                        Для Вкраїнської держави
                        Гуртував козацькі сили.
                        Щоб не втратить булави,
                        Розум мав у голові.
                        Помилки складного часу
                        Не візьмем в державу нашу !
                        Ми Богдана не забудем,
                        Його слава з нами буде.

   Учень4. Зберегла історія і ім’я славного сина українського народу Івана Мазепи.
                        Сьогодні наше слово про Мазепу –
                        Людину мужньої великої мети,
                        Орла, героя золотого степу
                        Якому волю прагнув принести.

           Його гетьманування було найтривалішим – 22 роки. Замолоду отримав гарну освіту. Жив у Франції, Голандії, був у Німеччині, Італії. На Запорізькій Січі його обрали гетьманом, Мазепа вирішив звільнитися з-під влади Російського царя. Він домовився з шведським королем Карлом ХІІ, щоб разом ударити по царському війську. Але план Мазепи не вдався і він змушений був тікати в турецькі володіння, де й помер.
                                            

                        Чого Мазепі не хватало ?
                        Мав золото, срібло, діаманти...
                        Був гатьманом і генералом
                        А скільки мав ясних талантів !
                        Але все, те – несправжнє і бліде,
                        Бо найдорожче – воля України.
                        Заради цього проти самодержця йде,
                        Любов його безмежна до країни.  

Учень 5.   У 1772 р. іменовано наказним гетьманом Чернігівського полковника Павла Полуботка.

                        Ой не скоро перестанеш
                        Нарікать на долю.
                        Впала рідна Україна
                        В московську неволю.

                                       Дарма проти в Петербурзі
                                       У царя – тирана.
                                       Не дозволив цар козацтву
                                       Обирать гетьмана.

                        Бо задумав Україну
                        З Москвою зрівняти.
                        Робить москалям комірне
                        Із нашої хати.

                                       Їдуть посли і від козацтва,
                                       І від пана Данила.
                                       Тої смілості царстві
                                       Вже знести несила

                        І Полуботка, гетьмана,
                        Каже закувати.
                        Як же смів він москалеві
                        Про волю казати !

                                       І Павло вмира за волю
                                       В Петровій в’язниці,
                                       Запанував князь Голіцин
                                       В гетьманській столиці.
                       
                        Незалежність українського народу,
                        Нм потрібно, друзі, завжди берегти.
                        Недаремно кров лилась за свободу –
                        Нашу волю здобували козаки.
Перегляд уривка із кінофільму «Тарас Бульба»

Учитель:             Діти, давайте зараз згадаємо всіх гетьманів України    (П. Сагайдачний, М. Дорошенко, Б. Хмельницький, П. Тетеря, П. Дорошенко, Дем’ян Многогрішний, Михайло Ханенко, І. Самойлович, І. Мазепа, І. Скоропадський, Павло Полуботок, Данило Апостол, Кирило Розумовський ).
           Багато чорних хмар ламали віття і гнули стовбур українського дерева, але коріння його у глибині рідної землі виживало, підтримане народом.  Ми пережили тяжку трагічну історію, але Україна для нас ніколи не була мачухою, а ненькою, котра нас, мов пташенят, брала під своє тепле крило і вчила людської мудрості і вічно вела до світла знань.
           Нам неодмінно потрібно зрозуміти, що наша ненька Україна без знань, як без землі, як без господарства, не може стати країною добробуту і щастя.
           У наші дні буйно квітне національне відродження, пробуджується від сну людська свідомість і розуміння необхідності для України державної незалежності, суверенітету.

            На завершення я хочу побажати усім вам справжньої любові до краю, де живете, до України. Хочу, щоб усі ви вірили в щастливе майбутнє нашої держави, щоб уміли боротися за її оновлення. А для цього варто вчитися, багато працювати і надіятися на краще.                                                

Кросворд "Книга - море знаний"

(придумайте вопросы к кроссворду)

					7		10
		6						13		14
	8			12
9								15
							16

 

По горизонтали:	По вертикали:
2. картинки 4. чернила 6. школа 9. чтение 10. буквы 12. повести 15. книга 16. азбука	1. писатель 3. учебник 5. сказки 7. библиотека 8. автор 11. поэмы 13. рассказы 14. стихи

Сценарій виступу агітбригади

«Молодь за здоровий спосіб життя»

Мета: формувати ціннісне ставлення до себе, свого здоров’я, спільного майбутнього, розвивати артистичні здібності, мову, пам’ять.

1учень . Слухайте ті, хто жити охочий

2учень. Відкрийте душі, відкрийте очі!

3учень. Ми вам сьогодні покажем сюжети

 4учень. В чому здоров’я і щастя секрети!

Ведучий. Що ми хочемо вам сказати?

Зовсім не мораль читати.

Ми розкажемо вам сьогодні,

Як живемо й що ми робимо.

Як проводимо свій час.

Буде приклад це для вас —

Чим в житті собі зайнятись,

Щоб здоровим залишатись.

(відео ряд «Здоров’я  - головне для людини»)

1учень . Коли молодий, не страшні перешкоди

               Ти повний енергії й сил від природи!

2учень. І хай негатив не приваблює блиском

              Повз нього пройди, не скорися під тиском!

Ведучий. Звичкам шкідливим ви не здавайтесь

Комп’ютера знайте та не зазнавайтесь.

Пам’ятай – НЕ ЗАЙМАЙ!!!

Пам’ятай – НЕ ПРОБУЙ!!!

Всі разом.           Ми агітбригада Запорізької спортивної  школи!!!

Наш девіз: За молодість і майбуття!За здоровий спосіб життя !

Ведучий.  В нашій школі — найкращі спортсмени.

Кожен третій у нас чемпіон.

І радо вранці нас всіх зустрічають

Тренажери, спортзал, стадіон.

 Ми граємо в ігри спортивні завзято

І в районі нам рівних нема.

Ми тренуємось у будні та свята.

Нам не завадять ні дощ, ні зима.

1учень . Нам є з чого вибирати, де застосувати свою молодість, енергію, талант!

2учень . Ми обираємо спорт!

3учень . Ми обираємо науку!

4учень . Ми обираємо музику!

5учень . Ми обираємо мистецтво!

6учень . Ми обираємо життя!

Ведучий.  А щоб здоров’я добре мати,

Треба дуже добре знати

Усім правила прості

Та за змістом золоті!

1учень . Правило перше:

Не треба жити навмання

Виконуй розпорядок дня!

Чергуй і працю й відпочинок

Усе устигнеш таким чином! (відео «Режим дня»)

2учень . Правило друге:

Щоб здоров’я було в порядку

Починай день із зарядки

Весело дивись у світ

І живи багато літ! (відео «Ранкова гімнастика»)

 3учень . Правило третє:

Щоб нічого не боліло

Треба полюбити мило!

Часто чисто руки мити

Та охайному ходити! (відео «Гігієна»)

 4учень . Правило четверте:

Фрукти й овочі важливі,

А солодке - все шкідливе

Здоров’я  чи хвороб питання -

Раціональне харчування! (відео «Вітаміни»)

5учень . Правило п’яте:

Хочеш бути силачем

Подружись зі спортом

Ковзанами і м’ячем

Стадіоном, кортом! (відео «Спорт»)

 Ведучий.  Правила ці, любий друже,

Допоможуть тобі дуже,

Нехай не слабне твоя воля-

В ТВОЇХ РУКАХ МАЙБУТНЯ ДОЛЯ!!!

 (У кожного учня у руках постер зі словами про здоров’я:

1.     Здоров’я – це ранок зі свіжим повітрям.

        Це сонце, що гріє ласкаво й привітно.

2.     Здоров’я – це смак свіжих ягід дозрілих,

       Це спорт, що дає нам наснагу і силу.

3.     Це сон, що на крилах нам зорі несуть.

         Бери це сміливо мій друже, у путь!

4.     Та тільки на цьому шляху пам’ятай:

           Цурайся цигарки, від чарки тікай!)

Ведучий.  Ми обираємо життя!

1учень . Тому будемо здоровими!

2учень . Ми будемо щасливими!

3учень .  Ми будемо красивими!

4учень . Ми будемо веселими!

5учень . Хай в нотному стані життя

Вам складеться мелодія долі.

6учень . І прекрасні роки майбуття

Також нашій улюбленій школі

Всі. Життя – це життя!

Створи його! Не губи його! Борись за нього!  Життя прекрасне!

(Пісня про здоров’я )

                          "ЗДОРОВ’Я"

Слова Віталія Стебенєва

музика Віктора Пеньковського

співає Наталія Головко

Коли день ще на початку,

Довго в ліжку не лежи,

Не лінуйсь, зроби зарядку,

І до школи ти біжи.

Приспів:

Здоров'я - це багатство,

Яке Господь нам дав,

І треба, щоб з дитинства

Його ти цінував.

Здоров'я не придбаєш

За гроші, пам'ятай.

Його від Бога маєш,

Про це не забувай.

Бережи здоров'я змалку,

Бо хазяїн тіла - ти.

Щоб життя прожити довге,

Себе треба берегти.

 

Праздник книги

Цели: расширять кругозор детей, пополнять словарный запас, способствовать воспитанию бережного отношения к книге, развивать сценические способности детей.

Пословицы о книге:

Книга поможет в труде, выручит в

беде.

Хорошая, умная книга – первый

друг человека.

Лозунги:

Чтение – вот лучшее учение.

(А. С. Пушкин)

Любите книгу – источник знаний.

(М. Горький)

1. Начало праздника.

Вступительное слово учителя.

Книга – это окно в мир. Откроешь страницу, другую, раздвинутся стены комнаты, станет видно далеко – далеко, услышишь голоса тех, кто жил давным – давно или кто теперь за тридевять земель за морями.

Перелистаешь цветные картинки и увидишь, как старик тянет неводом золотую рыбку, как по лесной дороге бредет медведь на липовой ноге, на березовой клюке.

Обо всем на свете рассказывает книга. Ты можешь побывать, не выходя из комнаты, в жарких и холодных странах, в морских и подземных глубинах, подняться к звездам, прогуляться по горам и на Луне.

Ничто по могуществу не может сравниться с книгой, терпеливо ждущей тебя на полке. Ты еще знакомишься с азбукой, учишь буквы, складываешь из них слова, а книга уже знает, что придет и час, когда ты откроешь ее. Протяни руку и книга заговорит о том, что тебе предстоит узнать. Книга радуется и печалится вместе с тобой, она надежный друг и товарищ.

Чтобы научится любить и беречь нашего друга, мы сегодня собрались рассказать вам о книге. У нас в школе проходит праздник неделя детской и юношеской книги.

Дорогие ребята!

В на адрес нашей  школы поступили телеграммы с поздравлениями. Но вот беда, авторы этих телеграмм не подписались. Назовем их!

(зачитываются телеграммы, выставляются книги)

1). Дорогие ребята! Поздравляем! На праздник не можем прийти, нас хочет съесть серый волк. (Семеро козлят)

2). Поздравляю с праздником, но сама приехать не могу, нечаянно разбила яичко. Очень расстроена. (Курочка Ряба)

3). Дорогие ребята! Помогите, паука злодея зарубите! (Муха-цокотуха)

4). Дорогие ребята! Не могу быть с вами. Улетаю с милой ласточкой за синие моря, шлю привет и поздравление с праздником! (Дюймовочка)

2. О бережном отношении к книге.

Библиотекарь. Книги по прежнему обходятся государству очень дорогой ценой. - Может, кто- нибудь помнит, из чего, какого материала делают книги?

Чтобы напечатать 3 тыс. учебников, необходимо срубить 40 елей. А теперь подумайте, если вы хорошо содержите книги, что вы спасаете этим?

Многие дети думают, что книга- это просто сшитые в один переплет листы бумаги. Но это далеко не так, они тоже умеют разговаривать и плакать, но лишь тогда, когда мы- люди этого не слышим. Не верите, вот послушайте басню под названием «Две книжки».

Ученик1 Однажды встретились две книжки,

Разговорились меж собой.

1 книга:

Ну, как твои делишки?

Ученик1 Одна спросила у другой.

2 книга:

Ох, милая, мне стыдно перед классом,

Хозяин мой обложки вырвал с мясом!

Да что обложки…Оборвал листы!

Из них он делает кораблики, плоты

И голубей…

Боюсь, листы пойдут на змей,

Тогда лететь мне в облака!

А у тебя целы бока?

1 книга:

Твои мне не знакомы муки,

Не помню я такого дня,

Чтобы, не вымыв чисто руки,

Сел ученик читать меня!

А посмотри-ка на мои листочки:

На них чернильной не увидишь точки.

Про кляксы я молчу,-

О них и говорить то неприлично…

Зато и я его учу

Не как- нибудь, а на «отлично».

2 книга:

Ну, мой на тройках едет еле-еле

И даже двойку получил на той неделе.

Ведущий:

В басне нет загадки: расскажут напрямик

И книжки и тетрадки, какой ты ученик.

- Итак, послушав басню о двух книжках, нам стоит задуматься о правилах обращения с книгой. Какие правила обращения с книгой вам известны?

книга умирает гордо и молча. По отношению к книге можно судить о человеке. Поэтому давайте будем вежливы, чистолюбивы, бережливы к любым книгам, поскольку без них мы не сможем узнать много нового, полезного и интересного. Послушайте стихотворение о том, что можно найти, увидеть при помощи книг.

Ученик:

Найдёшь ты храбрости пример

В хорошей умной книжке,

Увидишь всю страну,

Всю Землю с этой вышки.

В дорогу взять не позабудь

Ключей надежных связку.

В любой рассказ найдёшь ты путь,

Войдёшь в любую сказку.

давайте заглянем в сказочные конкурсы.

4. Конкурсы.

1). «Самый внимательный читатель».

- Как звали трех поросят?

(Ниф- Ниф, Наф- Наф, Нуф- Нуф)

- Где спрятался седьмой козленок?

(В печке)

- Что несла Красная Шапочка бабушке?

(Пирожки и горшочек масла)

- Что больше всего любил Карлсон?

- Из чего Фея сделала Золушке карету?

- Как звали Пуделя в сказке «Приключения Буратино»?

(Артемон)

2). «Вспомни сказочных героев».

Для зверей и всякой птицы

Он в лесу открыл больницы.

Это каждый подтвердит

Добрый доктор…. (Айболит)

На нерях глядит в тревоге

Умывальник хромоногий

Всех мочалок командир

В чудной сказке…. (Мойдодыр)

С букварем шагает в школу

Деревянный мальчуган.

Попадает вместо школы

В полотняный балаган.

Как зовется эта книжка?

Как зовется сам мальчишка? (Буратино)

Он дружок зверям и детям

Он живое существо,

Но таких на белом свете

Дольше нет ни одного.

Но известно вам давно

Эта милая мордашка

И зовется …. (Чебурашка)

Всех он любит непременно

Кто б к нему ни приходил.

Догадались, это Гена,

Это Гена …. (Крокодил)

3) Конкурс « Из какой это сказки»?

Летела стрела и попала в болото,

А в том болоте поймал ее кто- то.

Кто, распростившись с зеленою кожей,

Сделался мигом красивой, пригожей? (Царевна- Лягушка)

Нет ни речки, ни пруда, где воды напиться,

Очень вкусная вода в ямке от копытца.

(Сестрица Аленушка и братец Иванушка)

Отворили дверь козлята

И пропали все куда- то.

(Волк и семеро козлят)

5. Заключение.

Наш праздник закончился. Я желаю, ребята, чтобы у каждого из вас был большой друг в жизни – книга. Она поможет вам узнать много интересного, научит вас любить природу, животных, стать честными, настоящими людьми

Литературная игра

по творчеству А. П. Чехова

В игре участвуют две команды.
1-й ведущий. Сегодня на нашей сцене происходит необычное событие: две команды учеников десятого класса будут бороться за право называться лучшим знатоком творчества Антона Павловича Чехова!

2-й ведущий. А беспристрастными судьями этого соревнования будет уважаемое жюри, которое мы просим пройти за судейский стол (ведущий представляет членов жюри).
1-й ведущий. Приглашаем на сцену доблестную команду знатоков (название команды). Капитан команды...
2-й ведущий. На сцену поднимается не менее доблестная команда (название команды), во главе которой капитан...
1-й ведущий. Объявляется первый конкурс — «Разминка». Вам, уважаемые участники нашей литературной игры, предлагается узнать чеховского персонажа по фрагменту текста.
2-й ведущий. Вопрос первой команде:
«Я вчера приходил беспокоить ваше-ство не для того, чтобы смеяться, как вы изволили сказать. Я извинялся за то, что, чихая, брызнул-с... а смеяться я и не думал. Смею ли я смеяться?» (Чиновник Червяков, «Смерть чиновника».)
1-й ведущий. Вопрос второй команде:
«Помилуйте... Что вы-с... Милостивое внимание вашего превосходительства... вроде как бы живительной влаги... Это вот, ваше превосходительство, сын мой Нафанаил... жена Луиза, лютеранка, некоторым образом...» (Порфирий, «Толстый и тонкий».)
2-й ведущий. Вопрос первой команде:
«Отец диакон велели водку с хреном прикладывать — не помогло. Гликерия Анисимовна, дай ей Бог им здоровья, дали на руку ниточку носить с Афонской горы да велели теплым молоком зуб полоскать, а я, признаться, ниточку-то надел, а в отношении молока не соблюл: Бога боюсь, пост...» (Дьячок Вонмигласов, «Хирургия».)
1-й ведущий. Вопрос второй команде:
«Иду я, ваше благородие, никого не трогаю... Насчет дров с Митрий Митричем, — и вдруг эта подлая ни с того ни с сего за палец... Вы меня извините, я человек работающий... Работа у меня мелкая». (Золотых дел мастер Хрюкин, «Хамелеон».)
2-й ведущий. Надеюсь, члены жюри сумели по достоинству оценить знание чеховских текстов, продемонстрированное участниками команд. А сейчас переходим к очередному конкурсу, который мы условно назвали «Визитная карточка». Команды получили домашнее задание: найти два (три) предмета, которые, подобно визитной карточке, смогли бы достойно представить их владельцев — героев чеховских рассказов. Итак, просим команды обменяться «визитными карточками».
(Идет конкурс «Визитная карточка», в ходе которого участники соревнующихся команд обмениваются выбранными предметами, а соперники определяют их владельца. Это могут быть: зонтик — Беликов «Человек в футляре»; калоши — Беликов, «Человек в футляре»; ножичек в футляре — Беликов, «Человек в футляре»; металлический аршин — Яков Бронза, «Скрипка Ротшильда»; скрипка — Яков Бронза, «Скрипка Ротшильда»; решето с крыжовником — городовой Елдырин, «Хамелеон»; крупные гайки — Денис Григорьев, «Злоумышленник»; бильярдный шар — Гаев, «Вишневый сад»; тарелка крыжовника — Чимша-Гималайский, «Крыжовник».)
1-й ведущий. Мы благодарим команды за оригинальные вопросы и не менее оригинальные ответы. Переходим к следующему конкурсу: «Узнай меня». Прошу выйти на сцену представителей команд. Им вручаются карточки, на которых написав текст, составленный из отрывков разных произведений А. П. Чехова. Участникам игры необходимо выяснить, фрагменты каких произведений составляют этот текст.
2-й ведущий. Пока участники вашей игры восстанавливают деформированный текст, попросим жюри подвести итоги первого конкурса «Разминка».
Жюри. (Подводит итоги «Разминки».)
1-й ведущий: На сцену приглашаются капитаны команд. Для проверки их эрудиции мы подготовили два конкурса. На первом этапе капитанам предлагается перечислить возможно большее количество произведений А. П. Чехова, в названии которых присутствуют какие-либо предметы (например, «Скрипка Ротшильда», «Крыжовник», «Человек в футляре» и т. д.).
2-й ведущий. Уважаемые капитаны, перечислите произведения А. П. Чехова, в названии которых присутствуют имена собственные («Унтер Пришибеев», «Ванька», «Агафья», «Гусев», «Каштанка» и т. д.).
Жюри. Несомненным победителем конкурса капитанов стал...
1-й ведущий. Я вижу, что команды готовы представить нам исправленный текст. Приглашаем представителей команд.
Идет конкурс «Узнай меня». Возможные варианты деформированного текста:
1. Она восхищала его своею свежестью, наивным выражением глаз и щек. Даже в том, как сидело на ней платье, он видел что-то необыкновенно милое, трогательное своей простотой и наивной грацией. И в то же время, несмотря на эту наивность, она казалась ему очень умной и развитой не по летам («Ионыч»).
Ему казалось, что он достаточно научен горьким опытом, чтобы называть их как угодно, но все же без «низшей расы» он не мог бы прожить и двух дней. В обществе мужчин ему было скучно, не по себе, с ними он был не разговорчив, холоден, но когда находился среди женщин, то чувствовал себя свободно и знал, о чем говорить с ними и как держать себя («Дама с собачкой»).
И то, что они сидели в гостиной, где все — и люстра в чехле, и кресла, и ковры под ногами — говорило, что здесь когда-то ходили, сидели, пили чай вот эти самые люди, которые глядели теперь из рам, и то, что здесь теперь бесшумно ходила красивая Пелагея, — это было лучше всяких рассказов («Крыжовник»).
2. Все, что он создал до сих пор, прекрасно, ново и необыкновенно, а то, что создаст он со временем, когда с возмужалостью  окрепнет  его  редкий  талант,  будет  поразительно, неизмеримо высоко, и это видно по его лицу, по манере выражаться и по его отношению к природе. О тенях, вечерних тонах, о лунном блеске он говорит как-то особенно, своим языком, так, что невольно чувствуется обаяние его власти над природой («Попрыгунья»).
Он был мал ростом, тощ, с желтым лицом, с зачесанными височками, говорил жидким тенорком, и когда говорил, то кривил рот; и на лице у него всегда было написано отчаяние, но все же он возбуждал в ней настоящее, глубокое чувство. Она постоянно любила кого-нибудь и не могла без этого («Душечка»).
Она засмеялась. Потом оба продолжали есть молча, как незнакомые; но после обеда пошли рядом — и начался шутливый, легкий разговор людей свободных, довольных, которым все равно, куда бы ни идти, о чем ни говорить. Они гуляли и говорили о том, как странно освещено море; вода была сиреневого цвета, такого мягкого и теплого, и по небу от луны шла золотая полоса («Дама с собачкой»).
3. У него в городе громадная практика, некогда вздохнуть, и уже есть имение и два дома в городе, и он облюбовывает себе еще третий, повыгоднее, и когда ему в Обществе взаимного кредита говорят про какой-нибудь дом, назначенный к торгам, то он без церемоний идет в этот дом и, проходя через все комнаты, не обращая внимания на неодетых женщин и детей, которые глядят на него с изумлением и страхом, тычет во все двери палкой и говорит: «Это кабинет? Это спальня? А тут что?» («Ионыч»).
Ложась спать, он укрывался с головой; было жарко, душно, в закрытые двери стучался ветер, в печке гудело; слышались вздохи из кухни, вздохи зловещие... И ему было страшно под одеялом («Человек в футляре»).
Годы шли, перевели его в другую губернию, минуло ему уже сорок лет, а он все читал объявления в газетах и копил. Потом... женился. Все с тою же целью, чтобы купить себе усадьбу... («Крыжовник»).
4. Мне нужно говорить с кем-нибудь, а жена меня не понимает, сестер я боюсь почему-то, боюсь, что они засмеют меня, застыдят... Я не пью, трактиров не люблю, но с каким удовольствием я посидел бы теперь в Москве у Тестова или в Большом Московском («Три сестры»).
Это началось с того вечера, когда так глупо провалилась моя пьеса. Женщины не прощают неуспеха. Я все сжег, все до последнего клочка. Если бы вы знали, как я несчастлив («Чайка»).
Знаете, я встаю в пятом часу утра, работаю с утра до вечера, ну, у меня постоянно деньги свои и чужие, и я вижу, какие кругом люди. Надо только начать делать что-нибудь, чтобы понять, как мало честных, порядочных людей. Иной раз, когда не спится, я думаю: Господи, ты дал нам громадные леса, необъятные поля, глубочайшие горизонты, и, живя тут, мы сами должны бы по-настоящему быть великанами («Вишневый сад»).
2-й ведущий. Я вижу, жюри готово ознакомить нас с результатами конкурса «Визитная карточка»!
Жюри. (Подводит итога второго конкурса.)
1-й ведущий. Заключительный конкурс мы назвали «Литературная импровизация». Участники игры получают карточки с именами двух (трех) персонажей из какого-то чеховского произведения. За пять минут команда должна подготовиться и представить этих персонажей в любой форме (в качестве вариантов представления предлагаем пантомиму, монолог, диалог...), а соперники должны узнать этих персонажей.
2-й ведущий. Пока команды готовят «Литературные импровизации», мы проведем блиц-конкурс со зрителями:

1.     Самое первое путешествие Чехова?

2.     Самое длинное путешествие Чехова?

3.     Первое напечатанное произведение Чехова?

4.     Первый сборник рассказов?

5.     Какое учебное заведение и по какой специальности окончил Чехов?

6.     В каких произведениях Чехова отразилось его знание медицины?

7.     Во время жизни в Мелихово Чехов принимал участие в важном государственном мероприятии. Что это было?

8.     Где Чехов писал пьесу «Чайка»?

9.     Как называлась последняя пьеса Чехова?

10. С каким театром связана драматургическая деятельность писателя?
1-й ведущий. Я вижу, что участники нашей игры еще не готовы представить свои работы на суд почтенной публики, а посему прошу жюри ознакомить нас с результатами конкурса «Узнай меня».
Жюри. (Подводит итоги третьего конкурса.)
2-й ведущий. Приглашаем участников «Литературной импровизации» на сцену!
(Идет конкурс «Литературная импровизация», в ходе которого участники игры представляют чеховских персонажей. В качестве героев чеховских произведений могут быть использованы образы Очумелова — «Хамелеон», чиновник Червяков — «Смерть чиновника», Порфирий и Михаил — «Толстый и тонкий», дьячок Вонмигласав — «Хирургия», миллионер Пятигоров — «Маска». Денис Григорьев — «Злоумышленник», Ванька Жуков — «Ванька», Иван Великопольский -— «Студент», учитель Беликов — «Человек в футляре», Гаев — «Вишневый сад». Фирс — «Вишневый сад» и т. д.)
1-й ведущий. Вот и подошла к концу ваша литературная игра. Нам было бы интересно узнать мнение зрителей об участниках соревнования, об игре в целом.
1-й зритель. (Рассказывает о своих впечатлениях.)
2-й зритель. (Рассказывает о своих впечатлениях.)
2-й ведущий. Для окончательного подведения итогов нашей литературной игры я приглашаю на сцену председателя жюри!
Жюри. (Подводит итоги конкурса «Литературная импровизация» и всей игры в целом.)
1-й ведущий. Команда-победитель приглашается для вручения памятного приза!

Литературная гостиная по жизни и творчеству А.П. Чехова
Литературная гостиная рассказывает о жизни и творчестве

А.П. Чехова.

---

Приветственное слово гостям.

Учитель: Рады приветствовать всех в литературной гостиной, и приглашаем в гости к талантливому человеку, писателю-драматургу.

Устремлённость А.П. Чехова к перу была поразительной. Его рассказы, повести, пьесы – не только свидетельство уникального таланта, в его творчестве, мне кажется, ощущается некий свет тайны его личности. Определение Л.Н. Толстого – “Чехов-это Пушкин в прозе” – помогает осознать место писателя в мировой литературе. ЮНЕСКО был объявлен этот год – годом А.П. Чехова.

Методическое объединение языковедов – это содружество творческих учителей и талантливых учеников. В нашей школе работают литературно-краеведческий клуб “Калейдоскоп”, литературно-театральный клуб старшеклассников “Элегия”, театр юного актера, кружки любителей словесности “Юный лингвист”и “Русское слово”. Вся работа учителей словесности направлена на возрождение духовных традиций нашей культуры, нравственности учащихся.

Немало разрушено, разорено, гибнет безвозвратно, но злое не вечно будет торжествовать на земле. Оно потонет в милосердии, которое заполнит собой весь мир. Никому не дано знать, когда это случится, но во имя грядущего царства добра терпят, страдают, живут лучшие герои “интеллигентного театра”А.П.Чехова. “Зов к небу”услышал в его драматургии М. Горький. Давайте прислушаемся! Может, услышим и мы?

Ведущий: Чехов! Прекрасное чистое имя. Когда говоришь – Чехов, возникает особое чувство, может быть даже счастье, что жил этот человек.

Это один из спутников жизни. Не только у нас. Во всем мире.

Он входит в жизнь человека. Разных людей, разных возрастов, разных занятий.

За столом сидит мальчик, в руках держит перо, на столе книга, он пишет, делает уроки. Звучит спокойная музыка. Ведущий зажигает свечи на его столе.

Ведущий: Короткий зимний день подходил к концу. Ученик третьего класса таганрогской гимназии Антоша Чехов готовил уроки, перед ним на столе лежала раскрытая латинская грамматика, в медном подсвечнике мигала сальная свеча. По углам ползли тени. Было тихо, тепло.

Ведущий: Антоше Чехову одиннадцать лет. Может быть, он забыл, а вернее, не хотел думать, что сегодня его очередь сидеть в торговой лавке отца.

Ведущий подходит к мальчику, гладит его по голове, берет за руку, ведет к хору.

Звучит органная музыка.

Ведущий: Кроме сидения в лавке, у детей Чехова была еще обязанность – петь в церковном хоре. Антоша, который был еще в первом классе гимназии, должен был петь альтом. Но слух у него был неважный, голос жиденький, он часто болел, кашлял, и петь в хоре было ему очень трудно. А Павел Егорович был строг и особенно требователен, когда дело касалось хора. Немало горьких слез пролил мальчик, немало здоровья унесли у него эти спевки, которые иногда затягивались далеко за полночь.

Мальчики усаживаются за парты. Ведущий зажигает свечи у них на столах.

Ведущий: Когда Антоша был в четвертом классе гимназии, при таганрогском уездном училище был открыт ремесленный класс, где обучали сапожному и портняжному ремеслу. В этот класс принимали и из других учебных заведений. Антоша с братьями Иваном и Николаем стали учиться в этом классе. Антоша учился портняжному ремеслу, выучился шить себе брюки и жилеты, и был очень доволен.

Ведущий: (подходя к музейному уголку, зажигает там свечу.) В архиве таганрогского училища в книге заказов до сих пор сохранилась запись: “Ученику Чехову (Антону) брюки из его материала, им же сделанные”.

Дети в это время гасят свечи на партах.

Ведущий: Так между гимназией, спевками, сидением в лавке, шитьем брюк и жилетов проходили детские годы Чехова. Вспоминая о них, он говорил: “В детстве у меня не было детства”.

Ведущий: Но, конечно, были и у мальчика Чехова радости, и прежде всего – нежная и заботливая любовь к нему матери. Добрая, простая и тихая Евгения Яковлевна старалась укротить нрав отца, смягчить его. Она вносила в жизнь детей много ласки, умела объединить семью, сплотить ее вокруг себя. Дети очень любили ее. “Для нас дороже матери ничего не существует”, - писал Чехов.

Ведущий: У Антоши были прекрасные актерские способности. Он постоянно изображал кого-нибудь: важного чиновника, старого профессора, городничего на параде, но лучше всего изображал он зубного врача.

Ведущий: В несколько минут Антон преображался, раскладывал на столе инструменты, вооружался щипцами для углей и с самым серьезным видом долго “вытаскивал зуб у мнимого пациента”. Все это разыгрывал он так забавно, что все покатывались со смеху. Братья Чехова любили шутку.

Ведущий: Недаром все это потом нашло отражение в его произведениях.

Ведущий: Неудивительно, что его рассказы, пьесы так легко играть на сцене.

Идет инсценировка фрагмента рассказа А.П. Чехова “Лошадиная фамилия”.

Ведущий: Вскоре в доме Чеховых был создан домашний театр. Первая пьеса была “Ревизор”, и Антоша играл роль Городничего. Нередко исполнялись сценки, которые сочинял сам Антон.

Ведущий: Шли годы. А.П. Чехов закончил гимназию, медицинский факультет Московского университета, стал доктором, но продолжал заниматься и литературой. Он стал посылать рассказ за рассказом в юмористические журналы “Стрекоза”, “Будильник”, “Зритель”, “Осколки”. И чего только он не писал! Заметки, анекдоты, подписи к карикатурам, рассказы.

Ведущий: Подписывался Чехов под этими своими произведениями не своей фамилией, а разными псевдонимами: “Антоша Чехонте”, “Врач без пациентов”, “Юный старец”, “Человек без селезенки”, “Улисс”, “Брат своего брата”.

Ведущий: Друзья и близкие советовали уделять больше внимания медицине, чем бумагомаранию (идет к музейному уголку, показывает на вывеску) Поддаваясь общему напору, он уже повесил на двери своей квартиры медную дощечку: “Доктор А.П. Чехов”, и вдруг письмо от человека, тонкому поэтическому чутью которого нельзя не поверить!

Ведущий: (Открывает конверт и читает письмо).

“…Вы, я уверен, призваны к тому, чтобы написать несколько превосходных, истинно художественных произведений. Вы совершите великий, нравственный грех, если не оправдаете таких ожиданий”.

Ведущий: Изумленный нежданным письмом Антон Павлович пишет ответ Д.В. Григоровичу:

“Ваше письмо, мой добрый, горячо любимый благовеститель, поразило меня, как молния. Я едва не заплакал, разволновался и теперь чувствую, что оно оставило глубокий след в моей душе. Как Вы приласкали мою молодость, так пусть бог успокоит Вашу старость, я же не найду ни слова, ни дел, чтобы отблагодарить Вас… Вся надежда на будущее. Мне еще только 26 лет. Может быть, успею что-нибудь сделать, хотя время летит быстро”.

Ведущий: Да, время летело быстро, но А.П. Чехов успел написать около тысячи рассказов.

Но все больше увлекался театром, одну за другой, легко писал он свои пьесы. Так появились “Чайка”, “Дядя Ваня”, “Три сестры”.

Ведущий: М. Горький писал ему: ““Три сестры”идут изумительно! Лучше “Дяди Вани”. Музыка, не игра.”

Идет инсценировка фрагмента пьесы А.П. Чехова “Три сестры”.

Ведущий: В 1903 году Чехов написал последнюю свою пьесу “Вишневый сад”.

“Мы насадим новый сад, роскошнее этого… Начинается новая жизнь! Прощай, старая жизнь! Здравствуй, новая жизнь!”Так в конце пьесы говорят молодые ее герои.

Ведущий: Об этой новой жизни думал Чехов всегда и особенно в последние годы жизни. Он умел видеть новое, крепкие ростки светлого будущего; он верил, что скоро наступит такое время, когда из русской жизни навсегда уйдут пришибеевы, беликовы, хамелеоны.

Ведущий: К.С. Станиславский вспоминал: “Спектакль налаживался трудно; и неудивительно: пьеса очень трудна. Ее прелесть в неуловимом, глубоко скрытом аромате. Чтобы почувствовать его, надо как бы вскрыть почку цветка и заставить распуститься его лепестки. Но это должно произойти само собой, без насилия, иначе сомнешь нежный цветок, и он завянет”.

Идет инсценировка фрагмента из пьесы А.П. Чехова “Вишневый сад”.

Ведущий: Чехов предчувствовал будущее, иногда поражаешься его предвидениям. А про себя он говорил, что его будут читать лет семь, забудут и потом, после забвения, лет через пятьдесят, - и уже навсегда. Сегодня, через сто лет после его смерти, людей, воспитанных его книгами, уже десятки, сотни миллионов. Ведь нынче имя и книги Чехова – одни из самых популярных в мире.

Учитель: Нашу встречу хотелось бы закончить словами М. Волошина о жизни и творчестве Чехова:

Пройти по всей земле
горящими ступнями,
Всё воспринять и снова воплотить.

ПРИЛОЖЕНИЕ

Сценка из рассказа А.П.Чехова “Лошадиная фамилия”

Генерал Булдеев, генеральша, приказчик Иван Евсеич, доктор.

Ведущий: “У отставного генерал-майора Булдеева разболелись зубы. Он полоскал рот водкой. Коньяком, прикладывал к больному зубу скипидар, керосин. Мазал щеку йодом, в ушах у него была вата, смоченная в спирту, но все это не помогало, или вызывало тошноту. Приезжал доктор. Он поковырял в зубе, прописал хину, но и это не помогло. …

Между прочим и приказчик Булдеева Иван Евсеич пришел к нему и посоветовал полечиться заговором.”

Иван Евсеич: Тут в нашем уезде, ваше превосходительство, десять лет назад служил акцизный, Яков Васильевич. Заговаривает зубы – первый сорт. Бывало, отвернется к окошку, пошепчет, поплюет – и как рукой ! сила ему такая дадена…

Булдеев: Где же он теперь?

Иван Евсеич: А после того, как его из акцизных уволили, в Саратове у тещи живет. Теперь только зубами и кормится. Ежели у которого человека заболит зуб, то идут к нему, помогает… тамошних саратовских на дому у себя пользуют, а ежели которые из других городов, то по телеграфу. Пошлите ему. Ваше превосходительство, депешу, что так, мол, вот и так… у раба божьего Алексия зубы болят, прошу выпользовать. А деньги за лечение почтой пошлете!

Булдеев: Ерунда! Шарлатанство!

Иван Евсеич: А вы попытайте, ваше превосходительство. Выпить большой охотник,, живет не с женой, а с немкой, ругатель, но, можно сказать, чудодейственный господин!

Генеральша: Пошли, Алеша! Ты вот не веришь в заговоры, а я на себе испытывала. Хотя ты и не веришь, но отчего не послать? Руки ведь не отвалятся от этого.

Булдеев: Ну, ладно. Ну не только что к акцизному, но и к черту пошлешь… Ох! Мочи нет! Ну, где твой акцизный живет? Как к нему писать?

Генерал сел за стол и взял перо в руки.

Приказчик: Его в Саратове каждая собака знает. Извольте писать, ваше превосходительство: в город Саратов, стало быть… его благородию господину Якову Васильевичу…Васильевичу…

Булдеев: Ну?

Приказчик: Васильевичу…Якову Васильевичу… а по фамилии… А фамилию вот забыл!… Васильевичу… Черт… Как же его фамилия? Давеча, как сюда шел, помнил… Позвольте-с…

Иван Евсеич поднял глаза к потолку и зашевелил губами. Булдеев и генеральша ожидали нетерпеливо.

Генеральша: Ну, что же? Скорей думай!

Иван Евсеич: Сейчас.. Васильевичу… Якову Васильевичу… Забыл! Такая еще простая фамилия.. словно как бы лошадиная… Кобылин. Постойте… жеребцов нешто? Нет, это не Жеребцов. Помню, фамилия лошадиная, а какая – из головы вышибло…

Генеральша: Жеребятников???

Иван Евсеич: Никак нет. Постойте… Кобылицин… Кобылятников… Кобелев…

Генеральша: Это уж собачья, а не лошадиная. Жеребчиков?

Иван Евсеич: Нет, и не Жеребчиков… Лошадинин… Лошаков… Жеребкин… Все не то!

Булдеев: Ну, так как же я буду ему писать? Ты подумай!

Иван Евсеич: Сейчас. Лошадкин… Кобылкин… Коренной…

Генеральша: Коренников?

Иван Евсеич: Никак нет. Пристяжкин… Нет, не то! Забыл!

Булдеев: (рассердился) Так зачем же, черт тебя возьми, с советами лезешь, ежели забыл? Ступай отсюда вон!

Иван Евсеич медленно вышел, а генерал схватил себя за щеку и заходил по комнатам.

Иван Евсеич: Ой, батюшки! Ой, матушки! Ох, света белого не вижу!

Приказчик: (подняв вверх глаза) Жеребчиков… Жеребковский… Жеребенко… Нет, не то! Лошадинский… Лошадевич… Жеребкович… Кобылянский…

Иван Евсеич: Вспомнил?

Приказчик: Никак нет, ваше превосходительство.

Ведущий: И в доме все наперерыв, стали изобретать фамилии. Перебрали все возрасты, полы и породы лошадей, вспомнили гриву, копыта, сбрую… В доме, в саду, в людской и кухне люди ходили из угла в угол и, почесывая лбы, искали фамилию…

Все выкрикивали: Табунов… Коненко… Конченко…Жеребеев… Кобылеев… Тройкин, Уздечкин, Рысистый, Лошадитский, Меринов! Да, может быть, фамилия не лошадиная, а какая-нибудь другая!

Генрал: Экий ты какой, братец беспамятный… Для меня эта фамилия дороже, кажется, всего на свете. Замучился!

Ведущий: Утром генерал опять послал за доктором.

Генерал: Пусть рвет! Нет больше сил терпеть…

Ведущий: Приехал доктор и вырвал больной зуб.

Приказчик: (бормотал) Буланов… Чересседельников… Засупонин… Лошадский…

Доктор: Иван Евсеич! Не могу ли я, голубчик, купить у вас четвертей пять овса? Мне продают наши мужички овес, да уж больно плохой…

Приказчик: (закричал радостно) Надумал, ваше превосходительство! Надумал, дай бог здоровья доктору! Овсов! Овсов – фамилия акцизного! Овсов, ваше превосходительство! Посылайте депешу Овсову!

Генерал: На-кося! (с презрением, поднося к лицу приказчика два кукиша) не нужно мне твоей лошадиной фамилии! На-кося!

Сценка из пьесы А.П.Чехова “Вишневый сад”

Любовь Андреевна, Гаев, Аня, Шарлотта Ивановна.

Гаев: Ехать бы нам. Уже немного осталось.

Любовь Андреевна: Минут через десять давайте уже в экипажи садиться… ( окидывает взглядом комнату) Прощай, милый дом, старый дедушка. Пройдет зима, настанет весна, а там тебя уже не будет. Тебя сломают. Сколько видели эти стены!( целует горячо дочь).Сокровище мое, ты сияешь, твои глазки играют, как два алмаза. Ты довольна? Очень?

Аня: Очень! Начинается новая жизнь, мама!

Гаев: (весело) В самом деле, теперь все хорошо. До продажи вишневого сада мы все волновались, страдали, а потом, когда вопрос был решен окончательно, бесповоротно, все успокоились, повеселели даже… Я банковский служака, теперь я финансист… желтого в середину, и ты, Люба, как0-никак выглядишь лучше, это несомненно.

Любовь Андреевна: Да. Нервы мои лучше, это правда. Я сплю хорошо. Выносите мои вещи, Яша. Пора. Девочка моя, скоро мы увидимся… Я уезжаю в Париж, буду жить там на те деньги, которые прислала твоя ярославская бабушка на покупку имения – да здравствует бабушка! – а денег этих хватит ненадолго.

Аня: Ты, мама, вернешься скоро, скоро… не правда ли? Я подготовлюсь, выдержу экзамен в гимназии и потом буду работать, тебе помогать. Мы, мама, будем вместе читать разные книги… Не правда ли? (целует матери руки) Мы будем читать в осенние вечера, прочтем много книг, и перед нами откроется новый, чудесный мир…(мечтает) Мама приезжай…

Любовь Андреевна: Аня, одевайся! Теперь можно и в дорогу.

Аня: (радостно) В дорогу!

Гаев(уныло). Дуплетом жёлтого в середину… Молчу…

Любовь Андреевна. Я посижу ещё одну минуточу. Точно раньше я никогда не видела, какие в эгом доме стены, какие потолки, и теперь я гляжу на них с жадносью, с такой нежной любовью…

Гаев. Помню, когда мне было шесть лет, в троицин день я сидел на этом окне и смотрел, как мой отец шёл в церковь…

Любовь Андреевна. Уедим – и здесь не останется ни души…

Аня. Прощай, дом! Прощай, старая жизнь!

Любовь Андреевна. О милый мой, мой нежный, прекрасный сад!.. Моя жизнь, моя молодость, счастье моё, прощай!.. Прощай!..

Любовь Андреевна. В последний раз взглянуть на стены, на окна… по этой комнате любила ходить покойная мать…

Гаев. Сестра моя, сестра моя!..

Любовь Андреевна. Мы идём!..

 Довідкова література, словники, довідники, енциклопедії

Мета уроку: дати учням поняття про довідкову літературу, розкрити її значення в житті людини. Навчити користуватись словниками, довідниками, енциклопедіями. Допомогти дітям проникнути у світ нового і цікавого, прищепити любов до читання довідкової літератури.

Не бійтесь заглядати у словник,

Це пишний сад, а не сумне провалля.

М. Т. Рильський

Бібліотекар.

 - Діти, давайте уважно прочитаємо епіграф до нашого уроку, вдумаємось у ці слова. Яку думку хотів висловити Рильський? Що це за “пишний сад“ і що таке “сумне провалля“?

От бачите, як високо цінував книгу і, зокрема словник, видатний український поет.

А хто може пригадати чи то вірш, чи то загадку або прислів’я про книгу, щоб показати, як людство високо цінувало наше духовне багатство – книги. На сьогоднішнім уроці ми познайомимося з довідковою літературою.

Кожного дня у нас виникає багато нарізно-манітніших питань: чому буває день і ніч, яка професія найцікавіша, чи є життя на інших планетах ...Хто? Що? Чому? Навіщо? Як же знайти відповіді на ці багато численні запитання?

У цьому вам можуть допомогти батьки, вчителі, товариші. Якщо хтось не зможе відповісти на запитання, нічого дивного не буде.

В цьому вам допоможуть спеціальні книги, вони написані для того, щоб відповісти на різні питання.

Найточніше і найкраще пояснення на поставленні запитання дадуть вам довідкові видання, які є в кожній бібліотеці. (можливо ви знаєте які?) Так, з довідковою літературою ви вже частково знайомі: переглядали дитячі енциклопедії, користувались словником.

Отже, довідкові видання – це видання, які допомагають нам про щось довідатись, уточнити певні поняття, перекласти слово з однієї мови на іншу.

До них належать словники, довідники, енциклопедії.

 Словник – це зібрання слів, розміщених в алфавітному порядку, з поясненням, тлумаченням чи перекладом іншою мовою.

Учень.  Всім привіт! Словник я звуся.

В море слів із вами йду,

Говорить, писать навчу я,

 В світ широкий поведу.

Я не сам живу на світі –

Маю інших ще братів.

Мудрість їх також освітить

Вам дорогу у житті.

Бібліотекар.  Словники бувають різні:  тлумачні; орфографічні; іншомовних слів;  спеціальні (географічні, технічні, фізичні, хімічні) Тлумачний словник – його ще називають універсальним.

Учень. А ось я – словник тлумачний,

Всі слова в мені живі,

Що вони у мові значать

Я повідаю тобі.

Бібліотекар.  Орфографічний словник – з нього можна довідатись, як правильно писати те чи інше слово, як правильно вимовляти наголошуючи слова.

Учень. Я – словник орфографічний,

Що як пишеться с кажу.

Якщо з письмом проблематично,

Я на поміч прибіжу.

  Бібліотекар. Словники – перекладачі – переклад слів з однієї мови на іншу.

Учень. Ви мене чекали в гості?

Не чекали – сам прийду

На двох мовах дуже просто

Я розмову поведу.

I like to sing – люблю співати,

Чарую словом я серця.

І найдорожче molher - мати

Грайливе child - мале дитя ...

Бібліотекар. Словник іншомовних слів – значення слів іншомовного походження.

У нашій країні словники з’явилися за часів Київської Русі, у ХІІІ ст. Спочатку всі відомості розміщувалися без будь-якої послідовності, а вже з ХVІ ст. стали розташовуватися за алфавітом, їх почали називати “азбуковниками“.

Потрібно пам’ятати, що основна структура всіх словників спільна. Слова розташовуються в алфавітному порядку. Щоб відшукати незрозуміле слово, знаходять сторінку з літературою, з якої починається розшукуване слово, а за літературою знаходять і потрібне слово, читаючи відповідне пояснення

Всі словники мають супровідні розділи, які допомагають нам у роботі з ними (прикл.) (передмова, складсловника, структура словника, список скорочень, алфавіт). Широких відомостей словники не дають. Якщо ви хочете дізнатись про різні явища природи, про видатних людей, історичні події, звертайтеся до енциклопедичних словників. У словниках – довідниках зібранні знання нагромаджені багатьма поколіннями. Ці словники розширюють наш кругозір, дають нові відомості з різних галузей науки, техніки, мистецтва і літератури, розвивають культуру мовлення.

Коли вам потрібні детальніші відомості, то словника вже недостатньо.

Звертаємось до довідника.

Учень. Ось мене ви і забули,

Хоч до цього я не звик.

Ви про мене, діти, чули

Я – розумний довідник.

Довідки про все я маю,

Але чимсь одним займаюсь,

Спеціальним я буваю,

Але комплексним назвусь,

Всі статті теж назви мають,

Зручно їх вам відшукать

Бо порядок поважають –

За абеткою стоять.

Бібліотекар. Довідники бувають із різних галузей знань.

Подібний матеріал у довідниках знаходять за змістом, за алфавітом.

Найбільше за обсягом інформації є довідкове видання, яке зветься енциклопедією. Це систематизоване зведення знань.

Учень. Я велика й дуже мудра –

Все на світі знаю.

Дарувати людям розум

Над усе бажаю.

Алфавіт потрібно знати,

Щоб знайти що-небудь

Третю букву слова також

В пам’яті тримати.

Можу я про все, що хочеш,

Вам розповідати,

Або щось одне, й не більше

Дуже добре знати.

Бібліотекар . Слово енциклопедія у перекладі з грецької означає “коло знань“. Перші книги енциклопедичного характеру з’явилися у Стародавньому Китаї. Пізніше центром енциклопедичної літератури став Єгипет.  У Росії 1825 року московський видавець Селіванський видав енциклопедію, яка за обсягом складалася з 45 томів. В нашій країні створено багато різних енциклопедій. Найголовніша серед них Велика Радянська Енциклопедія. Вона видана для дорослих.

Вперше в нашій країні була видана для дітей Дитяча Енциклопедія. В її створені брали участь вчені, педагоги, письменники, художники. Вона складається з 12 томів. Нині виходять друком сотні назв літератури енциклопедичного характеру.

За своїм характером енциклопедії містять відомості з різних галузей знань: вони називаються універсальними і з різних галузей знань – галузевими (прикл.) Треба мати на увазі, що всі слова, терміни, статті в енциклопедії розташовано в суворому алфавітному порядку. У кожному слові, яке є назвою статті поставлено наголос. Таким чином навіть незнайоме слово ви можете прочитати правильно. У біографічних статтях після прізвища, імені, по-батькові стоять дати народження і смерті.

Крім того, в енциклопедіях є карти, таблиці, схеми, діаграми.

Для економії місця часто вживані слова подаються скорочено. Оскільки всі слова в енциклопедіях розміщено за алфавітом то на одній сторінці може йти мова про найрізноманітніші речі, явища та предмети. ( прикл.) Нерідко наприкінці статті подано список літератури або бібліографія.

Він дає можливість детальніше ознайомитися з тими відомостями, що вас цікавлять.

У багатьох із вас вдома є різні додаткові видання. Хто хоче ознайомити нас із ними?

Книга   за   часів  Київської  Русі .

(  урок – бесіда у  4  класі )

МЕТА : закріпити  та  розширити   знання  дітей  про  історію   розвитку    книг     у  часи   Київської   Русі , розвивати   інтерес   до  читання  ,  бережне   ставлення  до  книг .

У   13 ст.  визначався  поступовий  розвиток   культури  Київської  Русі .

Розвиток   відбувався  у  всіх  напрямках  : це  і  писемність , і  література , музика  і  архітектура . Існувало  дуже  багато  шкіл  ( і  державних , і церковних ). Крім  того  , ще  було і  приватне  навчання .

Одна  з  таких  шкіл   існувала  у  Києві , в  Софіївському  соборі . Називалася  вона  - Школа  грамоти . І  ось  у  цій  школі  була  перша   бібліотека . Заснували  її  у  1037 р.

-         Діти  у  нашій  школі  є  статут ?

Ось  і  тоді  теж  існували  правила , за  якими  у  бібліотеці   працював 

хлопець – монах . Він  виконував  обов’язки  бібліотекаря .Учні  приходили  у  спеціально  відведений  час  для  читання  книг . Частина  учнів – монахів  займалася  переписуванням  книг. За  підрахунками наших  вчених  у  той  час  на  Русі  книжок  було  щонайменше  130 – 140  тисяч  томів . Потреба  в  книгах  була  дуже  велика , бо  люди  хотіли  вчитись  і  більше  знати .Багато  імен  людей , які  створювали   книги , дійшли  і  до  нас . Це  і  Никон – великий , і Нестор – літописець , єпископ  Кирило  Туровський  та  ін. Книги , які  виходили

із  Софії  Київської  були  основою  для  створення   інших  бібліотек .З

цих  книг  ми  знаємо  нашу  історію , як  ходили  у  походи  наші  князі,

як   розвивалася  наша  держава , як  виникло  місто  Київ .

В  той  час   книги  дуже  цінувалися. Вони  дорого  коштували  і  були

надзвичайно  красиві . Їх  переписувала  людина  з  гарним  почерком .

Всі  великі   літери  писалися  золотом . Книгу обгортали  в  шкіряну обгортку . Крім   того  на  книзі  була  дорогоцінна  оправа .В  шкіряну  обгортку  могли  вставляти  дорогоцінні  камені . Книги  ілюструвалися 

художниками. Кожний  малюнок  писався  від  руки .Одна  з  таких  книг – це  „Повість  минулих  літ” .Її  написав  знаменитий  літописець 

Нестор .У цій  книзі  він  розповідає  про  історію  виникнення  нашої  держави , показує  місце  слов′ ян  і  Київської  Русі  між  іншими  державами .

А  ще  в  ті  часи  проходив  розвиток  усної  народної  творчості : казки

билини , пісні .Дуже  цікава  історія  стародавніх  книг та  бібліотек .

Книги , які  збереглися  і  дійшли  до  нас  , знаходяться  у  музеях  всього  світу .      

    

ВІКТОРИНА  « ДИВОСВІТ  СКАРБІВ  КНИЖКОВИХ»

МЕТА : розширити  і  поглибити  знання  учнів  про  джерела  походження  книги , звернути  увагу  на  цінність  книжок , які  стали скарбницею  людства .Підвести  учнів  до  усвідомлення того , що  читання книжок  є  невід’ємною  частиною  самоосвіти  і  духовного  самовдосконалення  .

В  який  би  дім  ви  не  зайшли , в  якій   родині  не  побували , скрізь  обов’язково  побачите  книги . Їх  порівнюють  із  ріками , які  напувають  планету  мудрістю .Книга – вікно  у  світ .Правильно  користуватися  книгою  вас  вчать  з  дитинства  батьки , вчителі , а ще  бібліотека

рі . Сьогодні  нас  чекає  цікава  гра – вікторина про  книжки .Змагаються  2 команди  п’ятих 

класів .

Перший  тур .Привітання  команд, девіз , емблема .

Другий  тур .Питання – відповіді .

1.У  школі  ти  школяр , а  хто  ти  в  бібліотеці  ? ( читач )

2.Яку  першу  книгу  діти  отримують у школі ? ( буквар )

3.Головна  героїня  казки  Андерсена  „ Снігова  королева „ ? ( Герда )

4. Яке  справжнє  ім’я  Лесі  Українки ? ( Олена  Косач )

5.Як  звали  перших  Київських  князів ? ( Кий , Щек , Хорив )

6.Що  попало  Каю  в  око ?  ( уламок  дзеркала )

7.Які  квіти  збирала  дідова  дочка  у  казці   „ 12  місяців „ ? ( проліски )

8.Як  називають  людей , які  пишуть  вірші , поезію ? ( поети )

9.Кого  називають  Кобзарем  українського  народу ? ( Т. Г. Шевченко )

10.Якими  рядками  починається  Гімн  України ? ( Ще  не  вмерла ... )

Третій  тур . Доберіть  героям  пару .

Кай – Герда .

Ромео – Джульєтта .

Буратіно – Мальвіна .

Красуня – Чудовисько .

Кіт  Базиліо – Лиса  Аліса .

Дід  Мороз – Снігуронька .

Шрек – Фіона .

Дюймовочка – Ельф.

Червона  Шапочка – Вовк .

Іван – царевич – Василіса  Прекрасна .

Четвертий  тур .Конкурс  капітанів .

Із  слова  „ БІБЛІОТЕКА „ скласти  якомога  більше  слів .

П’ятий  тур . Вставити  у  слова  2  пропущені  літери .

                       5 – а  клас

1.Чи......ч (читач )

2.Ка......на ( калина )

3.Біб......отека ( бібліотека )

4.Ш......ла (школа )

5.С......то (свято )

6.Пе......можець (переможець )

7.Ук......на (Україна )

                        5 – б клас

1.Слов......к ( словник )

2.За......дка (загадка )

3.Щ......енник ( щоденник )

4.Жу......ал ( журнал )

5.Під......чник ( підручник )

6.В......тель ( вчитель )

7.Енци......опедія ( енциклопедія )

Шостий  тур . За   уривками  із творів  назвіть  автора  і  назву  твору .

5 – а  кл.

„ ... У  селі  Старому  Кодаку  жив  собі  молодий  лоцман  Карпо  Летючий . Як  і  всі  лоцмани , він  був  поломок  запорожців і  мав  увесь  хист , усю  вдачу запорозьку .”

( Іван  Нечуй – Левицький  „ Запорожці „ )

5 – б кл.

„ Молодецький  ще  був  князенко  Михайлик , семиліток , але  що  се  за  дитина  була ! Який  славний  стрілець  був  із  нього .”

(Антін  Лотоцький  „ Михайло – семиліток „ )